четвер, 9 лютого 2017 р.

Добро починається з тебе



В кінці лютого в закладі проведена акція  «Добро починається з тебе».  Діти приносили іграшки, книжки, одяг для дітей дитячого будинку.
Учні 5-Б класу разом з класним керівником Малиш О.К. відвідали дитячий будинок  «Барвінок».
Для дітей різних вікових груп були проведені майстер- класи по виготовленню вітальних листівок і аплікацій.
Діти були раді спілкуванню. Потім були ігри. Вихованцям  молодшоі групи вручили  м’які іграшки.
 Всі отримали позитивні емоції і задоволення від спілкування : і наші учні, і вихованці дитячого будинку.











Сьогодні в закладі до Дня рідної мови вчителі української мови та літератури провели конкурс  серед учнів 7-х та 11-х класів «Говоримо українською правильно».
Всі одноголосно визнали переможницю конкурсу Сірик Валерію, ученицю 9 - А класу.
Мабуть кожен, слухаючи Валерію відчує красу, мелодійність і чарівність нашої мови. То ж говоримо українською правильно, щоб вона звучала , як пісня.
“Мова – це не просто спосіб спілкування, а щось більш значуще. Мова – це всі глибинні пласти духовного життя народу, його історична пам’ять, найцінніше надбання віків, мова – це ще й музика, мелодика, фарби, буття, сучасна художня, інтелектуальна і мисленнєва діяльність народу”
(О. Гончар).



Здавна на землі люди цінували доброту, чесність, щирість, милосердя. Саме цим людським чеснотам і був присвячений захід на тему: «Людина починається з добра», який відбувся у 7-А класі 17.02. 2017р.

Нікого не залишили байдужими пісні під супровід бандури у виконанні Чудінової Вероніки. А презентації  слайдів про старість та самотність, нагадали всім присутнім, що про добро не треба багато говорити, треба його просто робити. 
                                         


  У навчальний процес в закладі впроваджується проект STEM – освіти. 
   Досвідчені вчителі  працюють над підходами щодо проекту STEM – освіти на своїх уроках. Звісно, це складний процес, але , коли починаєш вникати в суть, розумієш, що наші вчителі вже давно проводять інтегровані уроки фізики і математики, математики та української літератури, основ здоров’я  та фізичної культури, хімії та фізики… А це, на мій погляд,  і є один із щаблів STEM – освіти.

  То ж, мабуть, вчитель зможе реалізувати цей проект, але для цього необхідне величезне підґрунтя. Щоб вчитель  був озброєним всім необхідним, щоб він як віртуоз міг переключитися з однієї  сфери на іншу. Але весь цей процес, щоб був цілісним. І діти , щоб бачили не окремі предмети : математику, фізику, хімію, астрономію…, а  єдину «картину» Всесвіту.

                                  Пам'ятаємо. Шануємо!
       Тільки – но зійшов сніг, побігли струмки, земля почала дихати весняними пахощами.
В мальовничому куточку міста Підгородного, біля річки Кільчень, в сімї пасічника
Бровченка Володимира Никифоровича та працівниці видавництва газети «Зоря» Валентини Василівни, 6 березня 1962 року народився син Володимир.
       Володимир був хлопець жвавий, мав творчі здібності до малювання.  Як і всі  хлопці він досить полюбляв грати у футбол та гарно катався на ковзанах.
       Навчався Володимир у Підгородненській СШ №1. По закінченню школи  в 1979 році він вступив до медичного училища. А в 1982 році, отримавши диплом двадцятирічний юнак був призваний до лав Радянської Армії.
                   З 30.06 1982 року по 29.05. 1984 року виконував інтернаціональний обовязок.
        Афганістан… Безглузда війна. Багато часу пройшло… Поступово загоїлись рани, але
пам’ять про ту війну жива і стерти події тих часів не можуть ні роки ні  відстань…
        Бровченко Володимир Володимирович проходив службу у танковому полку санітарним інструктором полкового медичного пункту у Афганській провінції Баглан в районі військового аеродрому Баграм. Під час військової операції в ущілині Панджшер отримав міно- зривне поранення і по 11 квітня 1985 року проходив лікування у військових шпиталях.
       Після лікування  за висновком медичної комісії воїну – афганцю  було встановлено  ІІ групу інвалідності безстроково.
        За час служби Володимир Володимирович неодноразово рятував життя поранених бійців. Він бачив, як гинуть солдати…
         Кожна смерть страшна і не хочеться помирати у свої 18-20 років, коли тільки починаєш жити…Коли надворі весна буяє, а молодого юнака кладуть у сиру холодну могилу.
          А матері ждуть своїх синів. Скільки сліз! Хіба можна передати материнський біль?
Коли замість її єдиного синочка приходить цинкова труна!...
           Володимир Володимирович згадує своїх земляків з якими проходив військову службу, а саме, Олега Світу, який загинув під час тієї ж Панджшерської операції, Віктора Волошина, який очолює Дніпропетровську обласну раду ветеранів Афганістану, Юрія Виноградова, який очолює Дніпропетровську організацію ветеранів, Сергія Дігтяря,  який працює і проживає в селі Софіївка Криворізького району, Петра Коробку, який очолює Діагностичне відділення обласного госпіталю ветеранів Великої Вітчизняної війни та інших.
           Дружба воїнів - афганців невмируща. Кожного року друзі зустрічаються біля па-
м’ ятника воїнам – афганцям у місті Дніпропетровську.
          Бровченко Володимир Володимирович має Державні нагороди , у тому числі, Орден Червоної Зірки та працює головою Дніпропетровського районного суду.
         
Деркач Анна та Муха Катерина відвідала Бровченка Володимира Володимировича